Постанова ВГСУ від 03.12.2014 року у справі №8/32

Друк

Пошук

382

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 8/32 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Верес", с. Городок Рівненської області на ухвалувід 06.10.2014 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 8/32 господарського суду Рівненської областіпро банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос", м. Рівнеарбітражний керуючий Драгун І.І., м. Рівне (розпорядник майна)представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 01.10.2010 порушено провадження у справі № 8/32 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство) та, зокрема, вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на майно боржника, крім грошових коштів та продукції, що забезпечує провадження господарської діяльності боржника.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 (судді: Коломис В.В. - головуючий, Демидюк О.О., Огороднік К.М.) відмовлено приватному підприємству "Верес" (далі - скаржник) в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на ухвалу від 01.10.2010 (в частині вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів), апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 129 Конституції України, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на ухвалу місцевого господарського суду протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, апеляційна скарга була подана скаржником лише 12.09.2014, тобто зі значним пропуском встановленого строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 01.10.2010, що складає майже чотири роки.

Згідно зі ст. 53 ГПК України суд може відновити пропущений строк у разі наявності поважних причин пропуску цього строку. При цьому, виходячи зі змісту згаданої статті, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

В якості єдиної причини пропуску процесуального строку скаржник у клопотанні посилається на те, що порушення прав скаржника внаслідок винесення ухвали суду першої інстанції було виявлено тільки після відкриття процедури добровільної ліквідації останнього та призначення головою ліквідаційної комісії Книш З.І., який і звернувся з апеляційною скаргою в інтересах скаржника.

Однак судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржник був обізнаний про порушення справи про банкрутство ТОВ "УкрТехноФос" ще у жовтні-листопаді 2010 року, про що свідчить факт подання ним заяви з грошовими вимогами до боржника.

З огляду на викладене зазначена в клопотанні обставина щодо заміни керівника скаржника у зв'язку з відкриттям процедури добровільної ліквідації не може бути визнана поважною причиною допущеного скаржником тривалого пропуску процесуального строку, оскільки оскарження судового рішення здійснюється в інтересах саме юридичної особи - скаржника, а не його керівника.

Будь-яких інших обставин, які є об'єктивно непереборними та переконливо підтверджують неможливість своєчасного оскарження ухвали суду першої інстанції, скаржником не вказано.

Більше того, ПП "Верес" вже неодноразово оскаржувало винесені у даній справі судові рішення в апеляційному та касаційному порядку. Так, постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2014 за результатами розгляду касаційної скарги ПП "Верес" залишено без змін ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 про відмову в прийнятті апеляційної скарги скаржника.

Слід зазначити, що внаслідок таких дій скаржника зупиняється рух справи про банкрутство та тривалий час справа не розглядається судом, тим самим порушуються права кредиторів та боржника.

Отже, неодноразове безпідставне оскарження судових рішень свідчить про зловживання скаржником своїми процесуальними правами з метою умисного затягування розгляду справи про банкрутство.

Суд касаційної інстанції застережує, що в разі наступного подання безпідставної касаційної скарги буде направлено повідомлення до Генеральної прокуратури України в порядку ст. 90 ГПК України.

За таких умов колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено у відновленні пропущеного строку для подання апеляційної скарги з підстав відсутності поважних причин його пропуску.

У зв'язку з чим ухвала апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що справа про банкрутство ТОВ "УкрТехноФос" вже більше чотирьох років перебуває на стадії розпорядження майном і за увесь цей період судом першої інстанції навіть не затверджено реєстр вимог кредиторів боржника. Перебування справи про банкрутство такий тривалий строк в процедурі розпорядження майном завдає збитків насамперед кредиторам боржника, які внаслідок дії веденого у справі мораторію позбавлені можливості отримати задоволення своїх грошових вимог. У зв'язку з чим суду першої інстанції слід якнайшвидше вирішити питання про затвердження реєстру вимог кредиторів та перехід до наступних процедур банкрутства.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 53, 90, 93, 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд